Rate each item 0 (none) to 4 (extreme).
Що таке Panic Disorder Severity Scale?
▾
Шкала тяжкості панічного розладу (PDSS) — це 7-пунктова оціночна шкала, призначена клініцистами, розроблена доктором М. Кетрін Шир та її колегами в 1997 році в Піттсбурзькому університеті. Він був розроблений, щоб забезпечити комплексне, але ефективне вимірювання тяжкості панічного розладу, яке охоплює всі основні аспекти стану, а не лише частоту панічних атак. PDSS широко використовується як основний показник результату в клінічних дослідженнях панічного розладу та як клінічний інструмент для моніторингу відповіді на лікування. Сім пунктів оцінюють: (1) частоту панічних атак, (2) страждання під час панічних атак, (3) тяжкість очікуваної тривоги щодо майбутніх нападів, (4) агорафобічний страх і уникнення, (5) інтероцептивний страх і уникнення (уникнення діяльності, яка викликає фізичні відчуття, подібні до паніки), (6) порушення роботи та (7) порушення соціального функціонування. Кожен елемент оцінюється за 5-бальною шкалою від 0 (немає) до 4 (надзвичайно), що дає загальний діапазон балів від 0 до 28. PDSS було розроблено, оскільки існуючі на той час вимірювання панічних розладів або оцінювали лише частоту панічних атак (ігноруючи ширший вплив розладу), були занадто тривалими для звичайного клінічного використання, або об’єднували симптоми паніки із загальною тривогою. Націлюючись на сім конкретних вимірів, PDSS забезпечує багатовимірний профіль тяжкості, який є клінічно інформативним, залишаючись досить коротким для звичайного введення. Загальна оцінка від 0 до 28 дозволяє відстежувати загальне покращення, тоді як оцінка окремих елементів показує, які параметри постраждали найбільше. PDSS має чудові психометричні властивості з хорошою внутрішньою узгодженістю (альфа = 0,65), високою надійністю між оцінювачами (ICC = 0,87) і сильною чутливістю до змін у дослідженнях лікування. Загальний бал від 8 до 10 зазвичай вважається порогом для клінічно значущого панічного розладу, а зниження на 40 відсотків або більше від вихідного рівня вважається клінічно значущою відповіддю на лікування. Версія самооцінки PDSS (PDSS-SR) дозволяє пацієнтам заповнити шкалу без клініциста, маючи порівняльні психометричні властивості.
Calkulon makes complex calculations simple — built for students and everyday problem-solvers.
Формула
▾
Загальний бал PDSS = Елемент 1 + Елемент 2 + Елемент 3 + Елемент 4 + Елемент 5 + Елемент 6 + Елемент 7
Кожен елемент оцінено від 0 (немає) до 4 (надзвичайно):
- Пункт 1: Частота нападів паніки (0 = відсутність нападів до 4 = більше одного нападу на день)
- Пункт 2: Дистрес під час паніки (від 0 = немає до 4 = надзвичайний дистрес)
- Пункт 3: Передбачувана тривога (0 = немає до 4 = майже постійне занепокоєння через напади)
- Пункт 4: Уникання агорафобії (від 0 = немає до 4 = майже повне уникнення)
- Пункт 5: Інтероцептивне уникнення (від 0 = немає до 4 = повне уникнення дій, що викликають відчуття)
- Пункт 6: порушення працездатності (від 0 = немає до 4 = непрацездатність)
- Пункт 7: Соціальні порушення (0 = немає до 4 = нездатність брати участь у громадських заходах)
Спрацьований приклад:
31-річна жінка з 2-річною історією панічного розладу:
1. Частота паніки: 2-3 повних нападу на тиждень = 2
2. Лихо під час атак: надзвичайний, неперевершений жах = 4
3. Передбачувана тривога: часте занепокоєння, підвищена уважність щодо симптомів = 3
4. Уникання агорафобії: уникає громадського транспорту, торгових центрів, театрів = 3
5. Інтероцептивне уникнення: уникає вправ, кави, гарячого душу через тригерні відчуття = 3
6. Порушення роботи: помірне, пропустив кілька днів і уникає презентацій = 2
7. Соціальні порушення: Значні, уникає більшості громадських заходів = 3
Усього PDSS = 2 + 4 + 3 + 3 + 3 + 2 + 3 = 20
Інтерпретація: оцінка 20 із 28 вказує на важкий панічний розлад із вираженою агорафобією та уникненням інтероцептивного сприйняття, значною очікуваною тривогою та помірними або важкими функціональними порушеннями в роботі та соціальній сфері. Настійно показано лікування першої лінії як КПТ, так і СІЗЗС.Опис змінних
▾
| Символ | Ім'я | Одиниця | Опис |
|---|---|---|---|
| PDSS_total | Загальний бал PDSS | integer (0-28) | Сума всіх 7 елементів, що представляють загальну тяжкість панічного розладу за параметрами частоти, дистресу, тривоги, уникнення та порушення |
| PA_freq | Частота панічних атак | attacks per week | Кількість повних та обмежених симптомів панічних атак протягом періоду оцінки, оцінена за пунктом 1 |
| AA | Показник уникнення агорафобії | ordinal (0-4) | Суворість уникнення місць або ситуацій, де може виникнути паніка, від відсутності уникнення до майже повного обмеження |
| IA | Оцінка інтероцептивного уникнення | ordinal (0-4) | Серйозність уникнення дій, що викликають панічні фізичні відчуття, від повного уникнення до повного. |
| CGI_change | Глобальне клінічне враження про зміни | ordinal (1-7) | Загальне покращення за оцінкою клініциста, що використовується разом із PDSS для забезпечення глобальної оцінки; 1 = дуже покращилося до 7 = дуже значно гірше |
| Delta_PDSS | Оцінка зміни PDSS | integer or percentage | Зміна базової оцінки PDSS, що використовується для оцінки відповіді на лікування; 40% або більше зниження вважається клінічно значущим |
Як Panic Disorder Severity Scale
▾
- 1Встановіть діагноз панічного розладу перед введенням: PDSS є мірою тяжкості, а не інструментом діагностичного скринінгу. Його слід вводити лише після діагностики панічного розладу відповідно до критеріїв DSM-5, які вимагають повторюваних неочікуваних панічних атак (раптових сплесків інтенсивного страху або дискомфорту, що досягають піку протягом декількох хвилин), що супроводжуються принаймні 4 із 13 визначених симптомів, за якими слідує принаймні один місяць постійного занепокоєння щодо додаткових нападів, занепокоєння щодо наслідків або значних змін у поведінці, пов’язаних із напади. PDSS не слід використовувати для скринінгу панічного розладу у недіагностованих пацієнтів.
- 2Оцініть частоту панічних атак (пункт 1): Оцініть частоту панічних атак за останній тиждень (або інший визначений період оцінки). Повні панічні атаки (досягають піку протягом хвилин із 4 або більше симптомами) і атаки з обмеженими симптомами (менше 4 симптомів) слід враховувати, але їх можна відстежувати окремо. Оцінка: 0 = відсутність нападів паніки, 1 = легкий (рідко, приблизно раз на тиждень або рідше), 2 = помірний (1-2 на тиждень), 3 = важкий (більше 2 на тиждень, але не щодня), 4 = екстремальний (щоденні або майже щоденні напади). Клініцист повинен допомогти пацієнту відрізнити панічні атаки від епізодів загальної тривоги, які не мають раптового початку та пікових характеристик.
- 3Оцінка дистресу під час нападів (Елемент 2): Оцініть рівень дистресу або страху, який ви відчуваєте під час панічних атак. Цей параметр відокремлений від частоти, оскільки деякі пацієнти мають часті напади з помірним дистресом (після деякого звикання), тоді як інші мають нечасті напади з надзвичайним жахом. Оцінка: 0 = відсутність страждань, 1 = легкий (деякі неприємні відчуття, але з ними можна впоратися), 2 = помірний (значний дистрес, але можна терпіти), 3 = важкий (сильний дистрес, сильне бажання втекти), 4 = екстремальний (непереборний жах, відчуття смерті або втрати контролю). Цей елемент фіксує суб’єктивну емоційну інтенсивність переживання паніки.
- 4Оцініть очікувану тривогу (пункт 3): Оцініть серйозність занепокоєння або побоювань щодо майбутніх панічних атак, якщо їх зараз немає. Антиципаційна тривога часто є найбільш стійким і інвалідним аспектом панічного розладу, який триває між нападами та спонуканням до уникнення. Оцінка: 0 = відсутність передбачуваної тривоги, 1 = періодичне занепокоєння щодо нападів, 2 = часте занепокоєння щодо нападів, які займають багато часу, 3 = всепроникне занепокоєння, яке важко контролювати, 4 = майже постійне занепокоєння щодо нападів, які виводять з ладу. Пацієнти часто описують це як «страх перед страхом» або як постійне насторожування наступного нападу.
- 5Оцініть уникнення агорафобії та інтероцепції (пункти 4 і 5): Оцініть уникання агорафобії (пункт 4): ступінь, в якій пацієнт уникає ситуацій або місць, де виникли або можуть виникнути панічні атаки, включаючи натовпи, громадський транспорт, торгові центри, закриті приміщення або перебування далеко від дому. Оцініть інтероцептивне уникнення (пункт 5): ступінь, до якої пацієнт уникає дій, які викликають фізичні відчуття, подібні до симптомів паніки, таких як фізичні вправи (прискорене серцебиття), кава (стимуляція), гаряче середовище (пітливість), емоційні фільми (збудження) або сексуальна активність (почастішання пульсу та дихання). Обидва елементи оцінюються від 0-4 від відсутності уникнення до майже повного уникнення.
- 6Оцінка функціонального порушення (пункти 6 і 7): Оцініть порушення роботи (пункт 6): ступінь, до якого панічний розлад впливає на професійне функціонування, включаючи пропуски робочих днів, зниження продуктивності, уникнення робочих завдань і труднощі з поїздкою на роботу. Оцініть соціальні порушення (пункт 7): ступінь, до якого панічний розлад впливає на соціальні стосунки та діяльність, включаючи уникнення соціальних зборів, труднощі з підтримкою дружби та напругу в сімейних стосунках. Обидва мають оцінку 0-4 від відсутності порушень до повної нездатності функціонувати. Для домогосподарок або пенсіонерів оцініть еквівалентні сфери домашніх обов’язків і участі в громаді.
- 7Обчисліть загальний бал і розробіть план лікування: Підсумуйте всі сім пунктів для загального балу PDSS (0-28). Діапазони тяжкості: 0-1 = панічний розлад відсутній або мінімальний, 2-5 = від межі до легкого, 6-9 = від легкого до помірного, 10-13 = помірний, 14-18 = помірно важкий, 19-28 = важкий. Для легких випадків (PDSS 6-9) може бути достатньо лише КПТ. Для помірних випадків (PDSS 10-18) рекомендується комбінована КПТ і фармакотерапія (СІЗЗС або СІЗЗС). У важких випадках (PDSS 19-28) фармакотерапію слід розпочинати негайно з одночасним направленням на КПТ, а для полегшення гострих симптомів можна розглянути терапію бензодіазепінами, поки діють СІЗЗС. Повторіть PDSS через 4, 8 і 12 тижнів, щоб контролювати відповідь на лікування.
Розв'язані приклади
▾
Цей 26-річний аспірант відчуває приблизно один напад паніки на тиждень із помірним дистресом, але розвинув мінімальне уникнення та зберігає хороші професійні та соціальні функції. Оцінка PDSS 6 вказує на легкий або помірний ступінь тяжкості. КПТ, зосереджена на когнітивній реструктуризації та інтероцептивному впливі, рекомендується як лікування першої лінії. При цьому ступені тяжкості фармакотерапія може бути непотрібною.
Цей 44-річний бухгалтер має 1-2 напади паніки на тиждень із сильним дистресом, виразною передчутною тривогою та значним уникненням агорафобії, що обмежує його повсякденне життя. Він уникає їзди по автомагістралях, їжі в ресторанах і відвідування зустрічей з клієнтами. Рекомендується комбіноване лікування СІЗЗС (сертралін, починаючи з 25 мг і титруючи дозу до 100-150 мг) і КПТ з особливим акцентом на поступову експозиційну терапію для агорафобічних ситуацій.
У цієї 38-річної жінки щоденні напади паніки з приголомшливим жахом, постійна передбачувана тривога, майже повне уникнення всіх ситуацій і видів діяльності та повна нездатність працювати чи спілкуватися. Вона стала фактично прикутою до дому. Негайна фармакотерапія є важливою, з СІЗЗС як основою та короткочасним бензодіазепінами (клоназепам 0,5 мг двічі на день) для швидкого полегшення, тоді як СІЗЗС починає діяти протягом 4-6 тижнів. Спочатку може знадобитися КПТ вдома, якщо пацієнт не може поїхати до клініки. Розгляньте денне лікування або інтенсивне амбулаторне програмування.
Практичне застосування
▾
Вимірювання первинного результату клінічного випробування: PDSS є найбільш часто використовуваним показником основного результату в рандомізованих контрольованих дослідженнях для лікування панічного розладу. Він слугував основною кінцевою точкою в знакових дослідженнях СИОЗС, СІЗЗС, бензодіазепінів і когнітивно-поведінкової терапії. FDA та EMA визнають відповідь на PDSS (зазвичай визначається як зниження на 40 відсотків або більше від вихідного рівня) та ремісію (загальний бал 3 або менше) як значущі кінцеві точки лікування. Ця стандартизація дозволяє прямо порівнювати ефективність лікування в різних дослідженнях і інформує про рекомендації щодо лікування на основі доказів.
Моніторинг відповіді на лікування в клінічній практиці: Клініцисти використовують серійні оцінки PDSS для відстеження відповіді на лікування та прийняття клінічних рішень. Типовий графік моніторингу включає базову PDSS на початку лікування, повторну оцінку через 4 тижні (для оцінки початкової відповіді), 8 тижнів (щоб оцінити, чи слід продовжувати, доповнювати або змінити лікування) та 12 тижнів (щоб визначити, чи є лікування адекватним). Зменшення PDSS менш ніж на 20 відсотків до 4-го тижня може свідчити про неадекватну відповідь на поточне лікування, спонукаючи до більш раннього розгляду модифікації лікування, а не чекати повних 12 тижнів.
Розподіл лікування за ступінчастим доглядом: У ступінчастих моделях лікування панічного розладу PDSS допомагає розподілити пацієнтів за відповідними рівнями інтенсивності лікування. Пацієнти з легким балом PDSS (6-9) можуть почати з керованої самодопомоги або комп’ютеризованої КПТ. Тим, хто має помірні бали (10-17), як правило, пропонують індивідуальну КПТ, фармакотерапію або їх комбінацію. Серйозні показники (18-28) можуть вимагати інтенсивного амбулаторного програмування, комбінованого лікування з негайним початком фармакотерапії або розгляду стаціонарного лікування для найбільш серйозно уражених пацієнтів і пацієнтів з функціональними порушеннями.
Оцінка інвалідності та функціональної спроможності: PDSS використовується в оцінці гігієни праці та інвалідності для об’єктивного документування функціонального впливу панічного розладу. Пункти 6 і 7, які безпосередньо оцінюють трудові та соціальні порушення, надають стандартизовані дані для визначення того, чи виправдані робочі пристосування, відпустка по інвалідності або професійна реабілітація. Серійні оцінки PDSS також можуть документувати покращення під час лікування, підтримуючи планування повернення до роботи. Багатовимірний характер PDSS є особливо корисним, оскільки він демонструє, що функціональний вплив панічного розладу виходить за межі частоти нападів і включає уникнення та очікувану тривогу.
Особливі випадки
▾
Коли панічні атаки виникають виключно в контексті іншого розладу (соціального
Коли панічні атаки виникають виключно в контексті іншого розладу (соціальна тривожність, посттравматичний стресовий розлад, специфічна фобія), PDSS може не бути відповідним показником тяжкості. Наприклад, пацієнт, який має напади паніки лише під час публічних виступів, має соціальний тривожний розлад, а не панічний розлад, і його слід оцінювати за шкалою соціальної тривожності Лібовіца або опитуванням соціальної фобії, а не за PDSS. PDSS підходить лише тоді, коли пацієнт відповідає критеріям DSM-5 для панічного розладу (повторні несподівані напади паніки з постійним занепокоєнням щодо нападів або змін у поведінці). Пацієнтам із супутніми захворюваннями, які спричиняють панічні симптоми (гіпертиреоз, серцеві аритмії, феохромоцитома, астма, вестибулярні розлади), PDSS слід застосовувати після оцінки та усунення медичних причин. Пацієнт, чиї панічні атаки спричинені недіагностованою пароксизмальною суправентрикулярною тахікардією, потребує направлення до кардіолога, а не до КПТ для панічного розладу. І навпаки, багато пацієнтів з панічним розладом проходять ретельне медичне обстеження щодо своїх фізичних симптомів, перш ніж отримати правильний психіатричний діагноз. Під час вагітності лікування панічного розладу потребує особливої уваги, оскільки як нелікований панічний розлад, так і деякі фармакотерапевтичні засоби несуть ризик. PDSS допомагає кількісно визначити тяжкість, щоб інформувати про аналіз ризику та користі щодо варіантів лікування. Для легкого панічного розладу під час вагітності (PDSS менше 10) може бути достатньо лише КПТ і уникнути впливу ліків. Для помірного та важкого панічного розладу (PDSS 10 або вище) ризик нелікованого панічного розладу як для матері, так і для плоду (підвищення рівня кортизолу, ризик передчасних пологів, супутня депресія) може виправдати фармакотерапію, при цьому СІЗЗС (зокрема сертралін) мають найбільш обнадійливі дані щодо безпеки під час вагітності.
Класифікація ступеня тяжкості PDSS та рекомендації щодо лікування
▾
| Оцінка PDSS | Суворість | Рекомендоване лікування першої лінії | Очікуваний графік відповіді | Графік моніторингу |
|---|---|---|---|---|
| 0-1 | Ні/мінімальний | Лікування не потрібно | N/A | Річний скринінг |
| 2-5 | Прикордонний/м’який | Психоосвіта, самодопомога КПТ | 4-8 тижнів | Щомісяця |
| 6-9 | Від легкого до помірного | Індивідуальна КПТ | 8-12 тижнів | Кожні 4 тижні |
| 10-13 | Помірний | КПТ + розглянути СІЗЗС | 8-12 тижнів | Кожні 2-4 тижні |
| 14-18 | Середньої тяжкості | Комбінація CBT + SSRI | 8-12 тижнів | Спочатку кожні 2 тижні |
| 19-28 | Сильний | СІЗЗС + короткочасний бензодіазепін + КПТ | 4-12 тижнів | Спочатку щотижня |
Часті запитання
▾
Яка різниця між повною панічною атакою та атакою з обмеженими симптомами?
Повна панічна атака включає раптовий сплеск інтенсивного страху або дискомфорту, що супроводжується 4 або більше з 13 симптомів паніки DSM-5 (серцебиття, пітливість, тремтіння, задишка, відчуття задухи, біль у грудях, нудота, запаморочення, озноб або відчуття жару, парестезії, дереалізація, страх втратити контроль, страх смерті). Напад з обмеженими симптомами має такий самий раптовий початок і пік, але включає менше ніж 4 симптоми. Обидва типи слід враховувати під час оцінки PDSS пункту 1, хоча деякі клініцисти відстежують їх окремо, оскільки напади з обмеженими симптомами часто вказують на часткову відповідь на лікування.
Чи можна вилікувати панічний розлад чи це хронічний стан?
При належному лікуванні багато пацієнтів досягають повної ремісії (оцінка PDSS 3 або менше) і залишаються здоровими протягом тривалого часу. КПТ при панічному розладі має найпереконливіші докази стійкого поліпшення: приблизно від 75 до 85 відсотків пацієнтів досягають статусу без паніки після 12 сеансів і приблизно 70 відсотків зберігають ці досягнення після 2-річного спостереження. СІЗЗС також дають високі показники відповіді, але мають вищі показники рецидивів після припинення (приблизно 25-50 відсотків). Поєднання КПТ і медикаментів може запропонувати найкращі довгострокові результати. Однак приблизно у 20-30 відсотків пацієнтів спостерігається хронічний або рецидивуючий перебіг, незважаючи на лікування.
Чому PDSS включає окремі елементи для уникнення агорафобії та інтероцептивного уникнення?
Це різні клінічні явища, які вимагають різних підходів до лікування. Уникання агорафобії передбачає уникнення зовнішніх ситуацій (місця скупчення людей, закриті простори, громадський транспорт) і лікується експозиційною терапією in vivo (поступове протистояння ситуаціям, яких уникають). Інтероцептивне уникнення передбачає уникнення внутрішніх відчуттів тіла, які нагадують симптоми паніки, і лікується інтероцептивним впливом (навмисне викликання відчуттів страху за допомогою таких вправ, як гіпервентиляція, обертання або дихання через соломинку). Пацієнт може покращитися в одному вимірі, але не в іншому, і PDSS фіксує цей різний прогрес.
Як швидко має покращитися PDSS після лікування?
При фармакотерапії СІЗЗС початкове поліпшення зазвичай починається протягом 2-4 тижнів, з максимальною користю через 8-12 тижнів. Зниження PDSS принаймні на 20 відсотків до 4 тижня є позитивним раннім показником. За допомогою КПТ значне поліпшення часто починається протягом перших 4-6 сеансів, коли пацієнти вивчають когнітивну реструктуризацію та починають тренування. До 12 сеансу більшість тих, хто відповів, досягли 50-відсоткового або більшого зниження показників PDSS. Комбіноване лікування може призвести до швидшого початкового поліпшення, ніж будь-яке окремо. Якщо після 6 тижнів лікування селективними інгібіторами інгібітору серотоніну серотоніну в адекватній дозі або 8 сеансів когнітивної терапії немає значного покращення PDSS, слід розглянути можливість модифікації лікування.
Чи версія для самооцінки (PDSS-SR) така ж надійна, як версія, призначена клініцистом?
Так, PDSS-SR було перевірено на відповідність версії, призначеній лікарем, із кореляцією r = 0,93, що вказує на чудову згоду. PDSS-SR більш практичний для звичайного клінічного моніторингу та відстеження пацієнтів між візитами. Однак версія, призначена лікарем, має переваги в певних ситуаціях: вона дозволяє клініцисту шукати пояснення, відрізняти панічні атаки від інших симптомів тривоги та спостерігати за емоційним станом пацієнта під час оцінки. Для клінічних випробувань перевага віддається версії, яку вводять лікарі, через її трохи більшу стандартизацію. Для звичайної клінічної практики PDSS-SR ефективний і надійний.
Яку роль відіграють бензодіазепіни в лікуванні панічного розладу?
Бензодіазепіни (зокрема алпразолам і клоназепам) забезпечують швидке полегшення симптомів паніки, часто протягом 30-60 хвилин при гострих нападах. Однак вони несуть значні ризики, включаючи залежність, толерантність, симптоми абстиненції, когнітивні порушення, ризик падіння у людей похилого віку та можливість зловживання. Поточні рекомендації рекомендують бензодіазепіни лише для короткочасного застосування (зазвичай 2-4 тижні) як перехідний засіб, поки селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну починають діяти, або для епізодичного застосування за потреби при важких проривних нападах. Тривале застосування бензодіазепінів не рекомендується, оскільки воно заважає процесам навчання, які лежать в основі ефективності КПТ, його важко припинити та не усуває основну патологію.
Поширені помилки
▾
- !Плутання панічних атак із генералізованою тривогою: панічні атаки — це дискретні епізоди з різким початком, які досягають піку інтенсивності протягом кількох хвилин, супроводжуються інтенсивними фізичними симптомами (серцебиття, задишка, біль у грудях, запаморочення, парестезії) та когнітивними симптомами (страх померти, страх втратити контроль). Генералізована тривога — це хронічний постійний стан тривоги, який розвивається поступово і не має раптового піку, характерного для паніки. Пацієнти іноді описують хронічну тривогу як «постійні напади паніки», і клініцисти можуть оцінювати PDSS на основі цього неправильного маркування, завищуючи бали. PDSS слід оцінювати на основі справжніх панічних атак, які відповідають критеріям DSM, а не генералізованих симптомів тривоги.
- !Ігнорування інтероцептивного уникнення як цілі лікування: клініцисти часто зосереджуються на агорафобічному уникненні (униканні місць), не звертаючи уваги на інтероцептивному уникненні (униканні тілесних відчуттів). Інтероцептивне уникнення може бути таким же руйнівним: пацієнти можуть уникати фізичних вправ, кофеїну, сексуальної активності, емоційних проявів, спекотного середовища, певних положень тіла та навіть сміху, оскільки ці дії викликають фізичні відчуття, що нагадують паніку. Якщо рівень інтероцептивного уникнення (пункт 5 PDSS) підвищений, але не розглядається під час лікування, пацієнти можуть досягти зменшення агорафобічного уникнення, але залишаються вразливими до рецидиву, оскільки вони не навчилися, що панічні відчуття не є небезпечними. Інтероцептивний вплив є основним компонентом доказової КПТ для панічного розладу.
- !Використання окремого PDSS без оцінки супутніх захворювань: Панічний розлад рідко виникає ізольовано. Приблизно від 50 до 65 відсотків пацієнтів із панічним розладом мають коморбідну велику депресію, 30 відсотків мають коморбідний соціальний тривожний розлад, 25 відсотків мають коморбідний генералізований тривожний розлад і від 25 до 35 відсотків мають коморбідні розлади, пов’язані зі зловживанням психоактивними речовинами (зокрема, алкоголем, який часто використовується як самолікування). PDSS вимірює лише тяжкість панічного розладу і не враховує ці супутні захворювання, які суттєво впливають на планування лікування, прогноз і ризик суїциду. Комплексна оцінка повинна включати скринінг на депресію (PHQ-9), інші тривожні розлади, вживання психоактивних речовин (AUDIT, DAST-10) і суїцидальні думки.
Порада профі
Оцінюючи PDSS, зверніть особливу увагу на розбіжність між частотою нападів паніки (пункт 1) і антиципаційною тривогою (пункт 3). Пацієнт, який має рідкісні напади паніки, але має високі показники очікуваної тривоги, може підтримувати низьку частоту нападів через тривале уникання. Ця картина свідчить про те, що основний розлад є важким, незважаючи на очевидно низьку частоту нападів. Лікування повинно бути націлене на передбачувану тривогу та уникнення за допомогою експозиційної терапії, а не лише на боротьбу з панічним нападом.
Чи знаєте ви?
PDSS був розроблений частково тому, що дослідники панічного розладу в 1990-х роках виявили, що простий підрахунок панічних атак є оманливим показником відповіді на лікування. Деякі пацієнти різко зменшили частоту нападів, але залишилися серйозно інвалідами через передбачувану тривогу та уникнення, фактично міняючи одну в'язницю (часті напади) на іншу (агорафобне обмеження). І навпаки, деякі пацієнти продовжували мати випадкові напади, але значно покращили їх функціонування та якість життя. Це розуміння того, що тяжкість панічного розладу є багатовимірним, призвело до того, що PDSS став стандартом, який замінив простий підрахунок панічних атак.
Regional Guides
▾
United States▾
United Kingdom▾
Germany▾
Australia▾
Джерела
- ›Надійність і валідність короткого інструменту для оцінки результатів когнітивно-поведінкової терапії на основі експозиції: шкала тяжкості панічного розладу - Шир та ін., Американський журнал психіатрії, 1997
- ›Шкала тяжкості мультицентрового колаборативного панічного розладу - Шир та ін., Американський психіатричний журнал, 2001 р.
- ›Практичні рекомендації щодо лікування пацієнтів із панічним розладом – Американська психіатрична асоціація, 2009 р.
Ratings & comments
Отримуйте щотижневі поради з математики
Приєднуйтеся до 12 000+ підписників, які щотижня отримують поради щодо калькулятора.